Пам’ятка

«Що необхідно для формування позитивної мотивації»

1.     Чітко сформулювати тему і мету її засвоєння.

2.     Учень повинен повністю уявляти засоби вивчення даної теми.

Мета, яка поставлена учнем самостійно, викликає більшу активність і утримується довше, ніж мета, поставлена ззовні.

3.     Дуже важливою є оптимальна трудність навчального матеріалу.

4.     Навчальні завдання повинні представляти для учнів певні труднощі, але їх виконання повинно бути доступним.

5.     Для підтримки мотиваційного тонусу важливо, щоб учень бачив своє просування вперед. Цьому може допомогти перелік того, що учень повинен знати з окремої теми.

6.     Важливо донести до учнів практичну значущість теми, що вивчається.

7.     Емоційність мови викладача, незвичайна форма подачі матеріалу, цікаві факти – все це є необхідною умовою мотивації.

8.     Проблемний підхід у викладанні матеріалу, демонстрація протиріч, парадоксальних фактів – всього того, що викликає у дитини бажання розібратися, вияснити.

9.     Використання ігрових методик підвищує мотивацію.

10.                       Різноманітність завдань. Багаторазове і монотонне повторення завдань одного і того ж типу викликає втому, знижує інтерес.

11.                       Стимулююча роль оцінки. Вона зростає, коли оцінюється не тільки результат, але і відношення учня до роботи. Потрібно порівнювати успіхи учня не з успіхами інших учнів, а з його власними попередніми результатами. Велику роль відіграє словесна оцінка, особливо похвала в будь-якій формі.

12.                       Пам’ятаймо, що успіх – головне джерело мотивації учня до навчання. Тільки успіх дає задоволення від навчання й приведе в подальшому до ще кращих успіхів. Раз досягнутий успіх забезпечить заохочення й бажання повторити його. Саме така самосвідомість і породжує мотивацію.

СПЕЦІАЛЬНІ ПРИЙОМИ ВИВЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ

Серед спеціальних прийомів вивчення мотивації можна виділити:

• Створення ситуацій. Сутність цього прийому полягає в тому, щоб подивитися, як змінюватиметься поведінка учнів при зміні умов.

• Прийом вибору партнера. Застосовується, щоб вивчити ступінь самостійності мотивів, залежність їх від взаємодії з іншими.

• Прийом незакінчених пропозицій. Учням дається 10 пропозицій, які необхідно дописати. Наприклад: «Я думаю, що коли...», «Я був би радий, якби...» тощо;

• Прийом незакінченої розповіді. Те саме, що й у попередньому, але з більш розгорнутим змістом.

ПЕДАГОГ ЯК МАЙСТЕР МОТИВАЦІЇ

Педагог завжди повинен бути майстром мотивації. Розвиваючи її, він:

• підтримує рівний стиль стосунків між усіма учасниками педагогічного процесу;

• підбадьорює учнів, коли вони стикаються із труднощами;

• підтримує позитивний зворотний зв'язок;

• піклується про розманітність методів викладання навчального матеріалу;

• привчає учнів до напруженої пізнавальної праці, розвиває їхню наполегливість, силу волі, цілеспрямованість;

• заохочує виконання завдань підвищеної складності;

• учить чітко визначати цілі, завдання, форми звітності, критерії оцінки;

• формує почуття обов'язку, відповідальності;

• учить висувати вимоги насамперед до самого себе.

У розвитку мети мотивації навчання, як наголошує вчений І.Підласий, учитель повинен бути  обережним у спілкуванні з учнями і видалити зі свого лексикону такі фрази:

• Так діла не буде!

• Про це нам взагалі не потрібно говорити!

• На це у нас немає часу!

• Такого ще не бувало!

• Про це ти не можеш судити!

• І до чого ми так дійдемо!

• Це несерйозно!

• Можеш мені повірити!

• Як ти до цього додумався?